ВКонтакті

Щоб запросити одразу всіх друзів Вконтакті з вашого контакт-листу на зустріч, і зробити це швидко — використайте невеличкий скрипт.

Створіть зустріч або якщо зустріч вже створена зайдіть в розділ «Запросити на зустріч». Потім в рядок замість адреси сайту вставте цей javascript:

java script:for (var i = 0; i < 5000; i++) document.inviteFriends.elements[i].checked = true;

Видаліть пробіл між «java» та «script». Нажміть Enter. Тепер на зустріч запрошені всі ваші друзі!

У вас є можливість зробити друзів Вконтакті невзаємними, після чого ви зможете дивитися сторінку невзаємного друга, а він вашу ні.

Це одина з корисних фішок Вконтакті:

1. Має появитися заявка в друзі ;
2. Заходіть на сторінку цієї людини ;
3. Нажміть на жирну кнопку «Добавити в друзі» ;
4. Нажимаєте на кнопку «Назад» в браузері. (зверху зліва) ;
5. Нажимаєте на жирну кнопку «Відхилити заявку» ;
6. Тепер він у вас в друзях, а ви в нього ні!

Навіщо? Ви можете переглядати фотографії, які дозволені лише друзям і закриту сторінку, а невзаємний друг не може.

Я дістаю багато питань від вас про те, як появився ВКонтакті.ру, звідки взялася ця ідея, що означає цей проект для мене і «чи буду я його продавати». Користуючись моментом, відповідаю на ці запитання.

Впродовж декількох років я розробляв, адміністрував і помагав створювати привичні для рунету веб-проекти — студентські форуми, блоги, копілки матеріалів для сесії. Один з перших мої проектів Durov.com, став сховищем відповідей до екзаменів по гуманітарних спеціалізаціях. Можливо, багато користувачів «контакту» дізналися про нього саме з головної сторінки Durov.com — сайт користується великою популярністю в період сесії. Популярність іншого сайту, spbgu.ru, викликала бум подібних студентських сайтів у вузах. Зараз spbgu.ru залишається найбільшим вузовським товариством, на форумі якого розміщено близько півтора мільйона повідомлень. В той час всі мої сайти об'єднувала одна спільна риса — на них ніколи не було реклами, і всюди збереглася некомерційна направленість.

Однак літом 2006 року стало зрозуміло, що традиційні студентські сайти, хоча й достатньо популярні, неефективні в об'єднанні студентів, бо виносять спілкування між ними з реальної площини у віртуальну. Не дивлячись на всі старання приблизити «профілі» учасників форуму до реальності, однокурсники як раніше могли спілкуватися на форумі, не знаючи про те, що вчаться в одній групі: їхні реальні імена були завжди прикриті за нікнеймами і аватарами. Ми були одними з перших у студентському рунеті, хто ввів у профілі такі поля як ім'я, фамілія, фотографія, факультет, курс, кафедра. Це було в 2004 році. Але час показав, що люди, які привикли до рідних нікнеймів неохоче вказують реальні імена — в традиційних форумах і чатах це не прийнято, а бути «білою вороною» мало хто хоче.

Я почав шукати іншу форму для студентського сайту. Згодом в Росію після науки в Америці повернувся мій старий друг. Він познайомив мене з проектом для американських студентів (facebook), який був зроблений по моделі «соціальна мережа» — в профілях могли використовуватися лише реальні імена і фотогорафії, а в якості логіну для входу на сайт служили не нікнейми, а адрес електронної пошти.

Ми довго обговорювали можливість реалізації подібної концепції в Росії. Звичайно, вона могла б допомогти студентам «бачити» і «впізнавати» один одного в Інтернеті. Однак американські моделі нам не підходили: там реєстрація могла відбутися лише по email'у, який був виданий студенту від універу. Тоді ми почали розробляти аналогічну концепцію для російської системи освіти. Ми зібрали базу даних по вузах, факультетах і кафедрах Росії. Використовувалися довідники міністерства освіти, сайти ВУЗів, особисті зв'язки в університетах — все, що могли знайти. Хоча наш труд вже використали багато сайтів рунету, скопіювавши нашу базу даних по вузах і факультетах, я гордий тією роботою, яка була зроблена (особливо великий вклад внесла Олександра Владимирова).

До речі, зараз Олександра регулярно переглядає вузи, факультети і кафедри і видаляє «клони» факультетів, а також численні «кафедри аццкої жесті» і «аццого отжига», які добавляють користувачі. Що цікаво, багато дублів і мусорних записів, які Олександра не встигає вчасно видалити або об'єднати, кочують в аналогічні «контакту» проекти, де їм вже, правда, приділяється менше уваги.

Літом функціонувала альфа-версія майбутнього «всеросійського студентського сайту», а у вересні 2006 року ми вступили в стадію бета-тестування і заустили перших користувачів. Ми ретельно тестували систему, бо розуміли, що особиста інформація людей повинна бути захищена так, щоб злодій ніколи не міг отримати доступ до неї.

Багато часу ми приділили обговоренню назви сайту. Назва майбутнього проекту повинна віддзеркалювати його сутність. Ми переглядали сайт як засіб по зміцненню контактів між студентами, випускниками і колишніми однокласниками. Ми хотіли, щоб друзі не губили один одного під час навчання в університеті та після нього. Спочатку ми хотіли підібрати назву, зв'язану зі студентами, щось типу «студент.ру». Але від цієї ідеї швидко відмовились — стало зрозумілим, що рано чи пізно всі стають випускниками. Для мене вже тоді важливим було збереження звязків з колишніми однокурсниками, адже я саме закінчував університет. Тому я запропонував для нового проекту універсальну назву «В Контакті», яка чомусь зразу сподобалось усій команді (здається, я був єдиною людиною, яка довгий час сумнівалася в цій назві, а дарма).

У жовтні, як пам'ятають ветерани, вже функціонували основні сервіси сайту: простий і розширений пошук, профілі з параметрами налаштування, вузи, факультети, школи і місця роботи, особисті повідомлення, фотоальбоми з новою для рунету можливістю відмітити своїх друзів на фотографіях. В листопаді додалися групи, зустрічі й замітки. Тоді існуючі користувачі почали активно просити мене відкрити проект для реєстрації, адже в контакт можна було потрапити лише по запрошенню, що не дозволяло, скажімо, розказувати про сайт на форумах. Наприкінці листопаду ми відкрили реєстрацію, і це призвело до справжньої лави нових користувачів. Вже через два тижні мій, здавалось, потужний сервер, куплений у червні 2006 року, перестав справлятися з потоком студентів — нам довелося нарощувати потужності.

Там, де про сайт вже знали, ріст був лавиноподібним. Але однією з основних задач залишалося росповсюджування інформації про сайт в тих вузах, те про нас не чули. В кінці листопада ми оголосили про конкурс, в якому переможці отримували Apple iPod video, Apple iPod nano, Apple iPod Shuffle та інші призи. Умовам я приділив особливу увагу — система повинна була бути прозорою і зрозумілою. Конкурс мав великий успіх і пришвидшив розповсюдження інформації про сайт. У січні за даними вимірника трафіка alexa.com, vkontakte.ru увійшов в число 50 найбільш швидкозростаючих сайтів Інтернету. До речі, з тих пір ми співпрацюємо з компанією Apple.

До першого лютого 2007 року Вконтакті вже став одним з найвідвідуваніших сайтів рунету, залишивши позаду великі форуми і сайти знайомств. Станом на перше лютого, до нас заходить більш ніж 25 тисяч чоловік в день, які переглядають 2 мільйона сторінок. По вечорах на сайті часто збираються близько 2500 студентів одночасно.

Вибуховий характер росту проекту привернув до себе увагу зі сторони вітчизняних і зарубіжних бізнесменів, шукаючих швидкої віддачі від інвестицій в російські Інтернет-проекти. Впродовж останнього місяця я тричі відмовлявся від пропозицій «покупки» Вконтакті.ру зі сторони інвесторів — двох російських і одного австралійського. Те, що даний сайт створювався не з метою перепродажі, а з ціллю об'єднати старих друзів, багатьом бізнесменам здається безглуздістю — враховуючи реалії бізнесу, це можна зрозуміти.

Зараз, коли будь-який веб-сайт переглядається як бізнез-проект, який заробляє гроші на рекламі, відмова здається людям з бізнесу безглуздістю — адже, якщо розмістити рекламу, сайт з нашими показами по переглядам сторінок міг би приносити його власникам десятки тисяч доларів щомісячно. Очевидно багатьом це було зрозуміло вже осінню, коли я отримав перші пропозиції про «інвестування». Однак ми не хотіли перетворювати «контакт» в чергове місце годування рекламою — і пропозиції були відхилені.

Звичайно, можна піти на розміщення обмеженої рекламної інформації — якщо наші особисті кошти не дозволять нам оплачувати зростаючі виплати на обладнання. Але реклама не може і не повинна бути основною метою існування сайту такого роду. Не дивлячись на погрози «створити конкуруючий проект» і «скупити ваших користувачів» (забавно, цим завершуються переговори з кожним інвестором незалежно від національності і виду діяльності — можливо, їх всіх готують в одному ВУЗі?), я при повній підтримці всієї нашої команди відмовився — і ось чому.

Я думаю, що концепція бізнесу, яку переглядає сайт тільки як засіб приношення прибутку, багато в чому збиткова. Вона здатна зародити посередній продукт, але ніколи не зробить його першокласним чи культовим. Його творці не вкладуть в нього тих душевних сил і фанатизму, які не купуються за гроші, але які необхідні. Якщо шукати аналогію, до сайту потрібно відноситися не як до «інвестиції коштів», а як до дитини, яку потрібно розвивати і за якою потрібно доглядати.

Потрібно сказати, що серед нас, людей, які вкладають інтелектуальні та матеріальні ресурси в розвиток сайту, є досить забезпечені люди. Але найкращі речі в житті неможливо купити за гроші. Ми займаємося цим проектом не тому, що нам потрібні кошти, а тому, що нам це цікаво. Щодо грошей, їх у нас цілком достатньо для життя, а також для підтримки і розвитку ідеї всеросійського сайту. Тому продавати сайт ми не збираємося.

Дякую всім, хто дочитав до цього моменту.

Павло Дуров (народився 10 жовтня 1984) — російський програміст, один з творців соціальної мережі «В Контакті». Лауреат стипендії президента РФ, лауреат стипендії уряду РФ, трьохкратний лауреат стипендії Володимира Потаніна, переможець олімпіад з лінгвістики, інформатики та дизайну. Одним з співавторів являється його брат, Микола Дуров.

Павло Дуров

Павло Дуров відомий також як творець інших, менш великих студентських проектів, зокрема «Durov.com» і «Spbgu.ru» — сайту, орієнтованого, в першу чергу, на студентів СПбДУ.

В 2006 році закінчив Санкт-Петербурзький Державний Університет. У вересні того ж року стартував «В контакті» — головний на сьогоднішній день проект Павла Дурова.

Коли я опублікував цей міф у себе в нотатках, хтось з користувачів навіть припустив, що я спеціально привів його для того, щоб надати абсурдність всьому іншому списку. Можливо, він мав на увазі те, яким чином я сформулював ці міфи. А між тим, два питання ( «чи буде платним» і «правда, що скоро закриють») мені ставили десятки разів протягом 2007 року.

Причина виникнення ідеї про платність сайту криється у відсутності реклами. Люди бачили ресурс високого рівня якості без реклами і припускали, що їм надається свого роду демонстраційна версія, за використання якої скоро доведеться платити. Зрозуміло, робити подібний ресурс платним для користувачів безглуздо.

Головна цінність ВКонтакті полягає в тому, що щодня на ньому реєструється близько 40 тисяч людей, які знайомі з багатьма з мільйонів уже зареєстрованих користувачів. Саме постійне оновлення користувачів складає рушійну силу, яка в кінцевому підсумку призводить до величезної відвідуваності. Якщо зробити ресурс такого роду платним, кількість нових учасників різко скоротиться, і сайт рано чи пізно прийде в занепад.

Але якщо міф про платність здається маргінальним навіть далеким від інтернету людям, то ідею про введення платних, «VIP» — облікових записів часто обговорюють користувачі.

Введення платних аккаунтів могло б вивести ресурс на окупність і стати альтернативою розміщенню реклами будь-якого роду. Однак існували дві причини, які не дозволили нам заглибитись у подальші думки про цю послугу: поділ користувачів на два табори і уподібнення ВКонтакті до численних сайтів знайомств. Цей досить грубий крок до монетизації може образити багатьох користувачів, які звикли до демократичності Контакту.

Тепер про «закриття». Внизу усіх сторінок сайту можна побачити напис: «В Контакті © 2006—2007». Роки означають, що ВКонтакті існував у 2006-му році, і продовжує існувати в 2007-му. Деякі користувачі припустили, що ці роки — щось на зразок дат існування, і після 2007 року ВКонтакті уже не буде. Звідси пішов міф про закриття.

Поспішаю заспокоїти — як тільки настане 1 січня 2008 року, внизу всіх сторінок Контакту буде написано: 2006—2008.

А через 30 років там буде написано: 2006—2038.
Ми з вами надовго.

Автор: Павло Дуров (2007)

Причина міфу про регіональність більш прозора. Адже ВКонтакті, на відміну від всіх інших великих ресурсів російського Інтернету, створювався не в Москві. Той факт, що я та інші розробники живуть і працюють в Санкт-Петербурзі, навів когось з журналістів НТВ на думку, що, мабуть, ВКонтакті — це ресурс, «де сидять в основному пітерці», про що було сказано в одному з репортажів.

Це викликало у нас здивування, тому що санкт-Петербуржці вже дуже довгий час не становлять більшість багатомільйонної аудиторії сайту. Петербуржці, будучи жителями другого за величиною мегаполісу Росії, логічно поступаються першим місцем більш численним москвичам. Кількість реєстрацій з Москви в два рази більша, ніж кількість реєстрацій з Петербурга. І це закономірно, тому що Москва у два рази більша за Петербург.

Однак і Москва, і Санкт-Петербург губляться серед великої кількості реєстрацій з регіонів Росії та країн СНД. ВКонтакті шалено популярний практично у всіх регіонах Росії, де існує стабільний доступ до мережі інтернет. Крім того, ВКонтакті вже переріс національні масштаби і об'єднує великі країни СНД.

Останнім часом ми часто залучаємо увагу до того факту, що ми вже стали першими по відвідуваності сайтом у Росії. Але ми залишаємо в тіні ту обставину, що ВКонтакті також четвертий за популярністю сайт в Україні та в Казахстані, п'ятий у Білорусії. Щотижня він просувається на декілька пунктів у цих та інших країнах СНД.

ВКонтакті — проект всіх російськомовних людей. Він не мав би сенсу строго в рамках окремого міста або навіть окремої країни. Якщо намагатися охарактеризувати ВКонтакті на підставі того, де він знаходиться фізично, то найбільш точним було б назвати його ресурсом двох столиць. Частина серверів ВКонтакті знаходиться в Москві, частина — у Петербурзі. З московського датацентру ми віддаємо більше трафіку, в петербурзькому тримаємо більше серверів.

Цікава деталь: завдяки ВКонтакті магістральні інтернет-канали, що з'єднують Москву і Санкт-Петербург, кілька разів розширювалися. Хочеться вірити, що ці інфраструктурні зміни зміцнять і без того тісні зв'язки між двома мегаполісами.

Автор: Павло Дуров (2007)

Неважко зрозуміти, звідки ростуть ноги у цього міфу: перші декілька місяців свого існування ВКонтакті був відкритий лише для студентів і випускників елітних вузів. Вибір саме цієї цільової аудиторії на початку мав свої причини. По-перше, я сам у 2006 році закінчив університет і хотів об'єднати навколо сайту перш за все своїх колишніх однокурсників, з якими не хотілося втрачати зв'язок. По-друге, до ВКонтакті у мене вже були успішні проекти для студентів та випускників, і початкової аудиторією ВКонтакті автоматично стали користувачі інших моїх проектів.

З тих пір змінилося багато чого. Хоча студенти залишаються найбільш відданою Контакту частиною аудиторії, вони вже не становлять більшість. Кількість користувачів ВКонтакті вже давно перевищила кількість студентів, що навчаються в Росії. Відповідно, розширилися і критерії, за якими користувачі можуть шукати старих друзів.

Практично відразу після відкриття був введений пошук по школах, який дозволяє з безпрецедентною для рунету точністю знаходити однокласників. Через місяць був запущений пошук по компаніям та організаціям, що дозволив знайти товаришів по службі. Відносно недавно ми ввели пошук по військових частинах. А з введенням пошуку по місцях стало можливим шукати взагалі будь-яких людей, з якими Ви коли-небудь могли знаходитися поруч. Крім того, ВКонтакті спочатку дозволяв людям об'єднуватися на основі спільних інтересів, улюблених фільмів, груп і т.д.

Більш універсального ресурсу для пошуку людей в рунеті не існувало. ВНЗ — лише один з критеріїв, за якими ВКонтакті дозволяє знаходити старих та нових друзів. Безумовно, цей критерій дуже важливий. Не секрет, що до ВКонтакті жоден сайт російського інтернету не пропонував точну і тонку систему пошуку серед випускників вузів.

Однак вже протягом літніх місяців року, що минає ВКонтакті ріс в першу чергу завдяки численним реєстраціям людей 25-35 років. Сьогодні, у міру того, як люди старшого віку освоюють інтернет, аудиторія ВКонтакті дорослішає на очах. Нещодавно я отримав повідомлення від людини, який не зміг обрати рік закінчення вузу в нашому списку, бо закінчив інститут ще до війни.

Автор: Павло Дуров (2007)

Цей міф викликаний в першу чергу тим фактом, що в інтернеті в різних країнах існують сайти, дуже схожі на ВКонтакті за своїм стилем та ідеєю. Фактично, в кожній країні є подібний ресурс: США — facebook.com, Австралія — studentface.com.au, Великобританія — bebo.com, Китай — xiaonei.com, Німеччина — studivz.de, Іспанія — estudiln.es, і т. д. В Росії найчастіше чують про мережу facebook як про одну з найбільших світових мереж.
Ще в березні я почав закликати користувачів ВКонтакті користуватися цими сайтами для того, щоб шукати друзів в інших країнах (http://vkontakte.ru/blog.php?nid=38). Цією пропагандою я займаюся до сих пір, тому що навіть коли ми переведемо ВКонтакті на інші мови, більша частина аудиторії інших країн залишиться зареєстрована на відповідних сайтах.

Тоді я звертав увагу користувачів на зовнішню схожість всіх цих ресурсів. Схожа стовпчик структура всіх сайтів такого роду вперше була опублікована в хрестоматійній книзі з дизайну (The CSS Anthology) і згодом стала стандартом для багатьох соціальних мереж. Тим не менше, так як саме зовнішня подібність ВКонтакті і будь-якого з цих сайтів наводиться як свідчення факту запозичення, зупинюся на цьому моменті докладніше.

Ті, хто розбираються у веб-дизайні і каскадних стилях CSS, розуміють, наскільки легко поміняти місцями колонки на сторінках, змінити кольорову гаму на іншу, змінити відчуття від сайту до невпізнання. Зазвичай це півгодини роботи. У той же час, сама складна робота по створенню інтернет-проекту на кшталт ВКонтакті відноситься до написання внутрішнього PHP коду, проектування баз даних, тонкої настройки серверів та іншій внутрішній розробці.

Цю роботу неможливо нізвідки скопіювати, тому що високотехнологічні розробки такого роду найбільш цінні і суворо засекречені. З цієї причини неможливо, скажімо, взяти і скопіювати пошуковий сайт Google, зробивши з нього ще один пошуковий ресурс. Всю роботу потрібно проробляти з нуля самостійно. З нуля була написана кожна із соціальних мереж у відповідній країні.

Виникає питання: для чого дотримуватися одних і тих же стандартів і створювати зовні схожий сайт, якщо технології веб-дизайну дозволяють у лічені хвилини міняти враження від ресурсу до невпізнанності?

Слідом за іншими розробниками, я вважаю, що соціальні мережі створені для об'єднання, а не для роз'єднання людей. У цьому — філософія всього проекту ВКонтакті. Коли ми проектували ВКонтакті, ми не хотіли, щоб він став ще одним вододілом між Росією та всіма іншими країнами.

Ми з самого початку готуємо користувачів до того, щоб вони могли, якщо це їм буде потрібно, користуватися схожими соціальними мережами в інших країнах для пошуку закордонних друзів. Їм буде просто в них розібратися, навіть якщо вони не знають іноземної мови, тому що вони звикли користуватися схожими функціями в контакті. Точно так само наші іноземні друзі зможуть швидко розібратися в Контакті, якщо їх зацікавить пошук по російськомовній базі.

Однак цікаво, що навіть якщо б ми радикально змінили дизайн ресурсу, це не позбавило б нас від обвинувачень у плагіаті та запозичення. Звинувачення такого роду переслідують будь-який успішний проект. Навіть наших американських колег, яких називають родоначальниками всіх соціальних мереж такого роду, по кілька разів на рік звинувачують в крадіжці коду, суди проходять щомісяця.

З ВКонтакті все набагато простіше: жодна закордонна або російська організація не звинувачує ВКонтакте в «плагіаті». Це просто нерозумно, так як творці аналогічних ресурсів закордоном знають про те, чим визначається схожість інтерфейсів. У нас дуже хороші відносини і з нашими американськими, і з німецькими, і з китайськими колегами. Часто ми обмінюємося думками та виробляємо загальні принципи.

Автор: Павло Дуров (2007)

В серпні і на початку вересня в Інтернеті блукала стаття-страшилка. Її автор, базуючись на неправильних посилках, прийшов до висновку, що ми витрачаємо астрономічні кошти на підтримку ресурса. Чи то через незнання, чи спеціально, він допустив відразу декілька помилок, з яких випливало, що ВКонтакті — монстроподібна організація, бюджет якої можна порівняти з Газпромом. Докладний аналіз цієї статті я приводив в той момент, коли це ще було актуально: http://vkontakte.ru/topic276733 (Стаття «Гірка правда про ВКонтакті»). На ділі ми витрачаємо значно менші суми на утримання ресурсу. Фактично, основною стеттею витрат залишається обладнання, бо ми, на відміну від наших колег з інших російських Інтернет-компаній, не витрачаємо величезні суми на рекламу ВКонтакті серед потенційних користувачів.

Я волію сприймати ВКонтакті як технологічну компанію майбутнього, основний фокус якої полягає в розробці продукту, який подобається аудиторії. Нам завжди здавалося, що якщо ми багато працюємо над якістю сайту, то люди це помітять, поділяться своїм враженням з друзями, а це буде найкращою рекламою нашої праці. Судячи по тому, що ВКонтакті нещодавно став другим по відвідуваності ресурсом рунету, наші припущення виявилися недалекими від істини.

Другою статтею видатків, яка не перетворюється у нас в астрономічні цифри, являється штат. Штат «ВКонтакті» кількісно набагато менший за штати інших великих російських сайтів. Наприклад, наскільки мені відомо, в компанії «Яндекс» працює більше тисячі чоловік, при цьому по кількості переглядів сторінок сайт yandex.ru більш ніж в два рази програє vkontakte.ru

Можливо, така різниця в кількості співробітників обумовлена тим, що ВКонтакті в даний момент не займається продажом реклами і не утримує великого числа співробітників для роботи з юр. лицями. На мій погляд, кількість співробітників взагалі не говорить про ефективність організації. Можливо, в майбутньому мені вдасться краще зрозуміти, у чому перевага такої кількості персоналу для інтернет-компанії, яку ми можемо наблюдати у деяких нашиг колег.

Про нас можу сказати так: нас небагато, але всі, хто є в штаті організації «ВКонтаті» підходить до розробки з великим ентузіазмом. Деколи мені здається, що кожен з нас за декілька годин здатний зробити те, на що потребує тижневої праці відділу великої російської ІТ-компанії. Напевно, це так, тому що нам подобається те, що ми робимо. Ми відчуваємо, яким чином ВКонтакті змінює життя людей на краще і бачимо великі перспективи нашої справи в майбутньому.

Автор: Павло Дуров (2007)

Ще весною я сприймав питання про спецслужби як жарт, але пізніше стало зрозумілим те, що це майже найпопулярніший міф про ресурс. На другому місці в списку він знаходиться лише тому, що базується на першому, вже сказаному міфі. Люди не розуміють, на які кошти існує сайт, тому шукають якийсь підступ. Спочатку я думав, що «спецслужбофобія» — відбиток своєрідної історії нашої країни, але пізніше виявилось, що подібна параноя декілька років назад відбувалася навколо популярних проектів у США.

Крім того, виявилося, що відсутність реклами — не головна причина «спецслужбофобії». Нещодавно великий російськомовний ресурс, ідейно подібний на ВКонтакті (Однокласники), також став мішенню для подібних підозр. Цей ресурс представляє собою спрощену версію ВКонтакті, яка рясно прикрашена рекламою. Не дивлячись на те, що Однокласники удвічі менший за кількістю переглядів сторінок, щомісячний прибуток наших колег від банерів, наскільки мені відомо, складає не менше мільйона доларів США. І все ж вони також стали предметом нападок конспірологів.

Тим не меньше: наскільки збережена особиста інформація користувачів? Яку роль відіграє держава в російському Інтернеті?

Будь-яка особиста інформація та переписка, яка зберігається в мережі, охороняється законом про таємницю особистого листування. Якщо власники ВКонтакті чи будь-якого іншого ресурсу такого роду передадуть особисту інформацію користувачів комерційним чи державним організаціям, то вони порушать не лише моральні принципи, а й закон. Єдиною умовою, при якій особиста інформація може бути розголошена — пред'явлення правоохоронними органами постанови суду, по якому передача такої інформації є необхідною для проведення розслідування.

Декілька разів ми отримували подібні судові рішення та дійсно допомагали розслідуванню (в одному випадку пропала дівчина, в другому мова йшла про вбивство). І я думаю, що це було абсолютно правильно і законно. Правда, такими випадками займається не ФСБ, як часто пишуть, а МВД чи прокуратура. Наскільки я знаю, ФСБ як організація займається розслідуванням випадків, які зв'язані з тероризмом чи спробами здійснити державний переворот. Чому серед всіх організацій, яким інтересні соціальні мережі, називають в першу чергу ФСБ, залишається для мене загадкою. Очевидно, ФСБ звучить більш серйозно, ніж МВД чи інша організація.

Часто говорять: якщо комусь з представників держави буде потрібно, вони зажадають, щоб їм надали доступ до конфіденційних даних корстувачів без всяких законних на те підстав, і творці Інтернет-ресурсів нічого не зможуть зробити.

Не думаю, що це так. Все-таки ми живемо вже не в Радянському Союзі. З рідких контактів з представниками виконавчої влади у мене склалося враження, що на високому рівні існує розуміння важливості зберігання комфортних умов для розвитку ІТ. Адже якщо хтось з представників почне створювати перешкоди в роботі російських Інтернет-проектів чи, припустимо, примусить закритися ресурс, подібний Контакту, то місце такого ресурсу рано чи пізно займуть західні сайти такого роду. В цьому випадку правоохоронні органи не зможуть користуватися рунетом, навіть маючи на те законні підстави при проведенні розслідувань.

Для абсолютної більшості людей міф про спецслужби явлається своєрідним способом потішити свою самозакоханість. Вони уявляють, що їх особиста інформація настільки важлива, що навіть спецслужби, яких цікавить боротьба з держпереворотами, прагнуть отримати доступ до неї.

Однак існують і ті, чиє занепокоєння дійсно оправдане в силу того, що вони регулярно займаються порушенням закону. Я хотів би звернутися до них. Якщо ви торгуєте зброєю чи наркотиками, розповсюджуєте дитячу порнографію або маєте відношення до організованої злочинної діяльності, не користуйтеся нашим сайтом. Видаліть аккаунт і ніколи не повертайтеся.

Автор: Павло Дуров (27 груд 2007)